Короткі відомості про село та храм
У 18 столітті нашими землями володів пан Браницький, який проживав у Любомлі. На його землях почали селитися люди і пан побудував фільварок – ферму, яку назвав на честь вірної служанки, а можливо дочки чи дружини Теклі.
Так у 1774 році з’явилося маленьке поселення на узвишші в урочищі Верхлисся між селами Дубечне і Глухи. Село було кругом обнесене лісом. Проблем з будівельним матеріалом не було. Будували хатини з кругляка (так називали круглу нерозрізану колоду), покрівельним матеріалом був очерет, замість скла слугувала тканина або шлунок тварини. Посеред великої кімнати стояла піч, біля якої зроблена була лежанка (приміст), де вміщалося пів сім’ї, решта спали на печі, на лавах або на солом’яних підстилках вздовж стін. Димаря спочатку не було, тому дим з приміщення виходив крізь відчинені двері.
Навколо села був густий ліс, де водилося багато вовків, тому коли починало смеркати, люди замикали хатини і боялися виходити на вулицю. З часом село збільшувалося, вирубували ліс, освоювали землю під посіви. Люди відробляли панщину двадцять років, бо у 1795 році за третім поділом Польщі ці землі перейшли до Росії. До 1920 року село на картах позначалося Текля – Воля. Після 1921 року село знову потрапило під владу Польщі. Селяни наймалися на роботу до пана, бо можна було хоч яку копійку заробити. Адже, щоб купити чоботи, потрібно було продати корову. Та не довго мирно жилося людям у такому благодатному краї.
Вересень 1939 року сповістив про початок нової ери. Виникали колгоспи, куди люди не дуже хотіли поспішати. Як за чудом бігли люди, коли на дорозі села з’явився гусеничний трактор, за кермом якого була теклівчанка Агафія Кричко зі своїм напарником Ковічинським.
І раптом, мов зимовий грім у кожну хату, в дитячі душі увірвалося
слов”війна”.У1944р коли німці відступали, згоріла маіже половина села.Після війни організовується Теклівська сільська рада,і колгосп ім.Шевченка.У 1957 р. Теклівський колгоспі сільська рада були приєднані с.Глухи.
ІСТОРІЯ СВЯТО – УСПЕНСЬКОГО ХРАМУ СЕЛА ТЕКЛЯ
До 1937 року Храму у селі Текля не було. Будівництво розпочалося 1935 року і відкрито Храм було 1937 року на свято Успіння Пресвятої Богородиці. У радянські часи, коли йшло руйнування Храмів, у це число потрапив і Храм села Текля. Сталося це 1966 року. Селяни з 1966 по 1990 рік ходили до Храму Св. Покровського села Дубечне. Коли руйнували Храм у селі Текля, то деякі церковні речі було передано у Храм села Дубечне, а деякі речі лишилися у теклівчан. Так у Храм села Дубечне було віддано на збереження ікону “Христос Учитель”, датовану 1840 роком, дерев”яну, запрестольний Хрест, дерев’яний, Панікадило дерев’яне, точене, які були повернуті Свято – Успенському Храму 12 липня 1991 року.
З ініціативи громади села Текля 12 жовтня 1990 року було подано прохання єпископу Волинському і Луцькому Варфоломію благословити освячення місця для будівництва нового Храму і 20 листопада цього ж року громада отримала благословення.
Місце для побудови Храму обрано не попереднє, а інше, так як на попередньому у 1967 році побудовано заклад торгівлі.Будівництво Храму тривало рік і влітку 1991 року розпочалося Богослужіння. Настоятелем Свято – Успенської церкви став протоієрей Степан Васильович Стружук.
Святинею Храму є ікона “Христос Учитель” з 1840року, Панікаділо та запрестольний Хрест. У жителя села Можелюка В.ї. зберігається Євангеліє 19 століття.
Всього населення села Текля налічується 700 чоловік, але Храм відвідує невелика кількість прихожан. Для дітей діє Недільна школа, яку веде катехізатор Іван Дмитрович Дмитрук. Учні школи беруть активну участь у заходах , які організовують священнослужителі Кримненської округи.
