Відійшов у Вічність великий майстер та славний будівничий

 

DSC02772 (1)

8 вересня згасла свіча земного життя славного будівничого храмів, умілого господаря, прекрасного дідуся та батька, дбайливого церковного старости та просто чуйної і хорошої людини галиновільця Мохнюка Семена Павловича.«8 вересня 1931 – 8 вересня 2016» – підсумовує життєвий хронопис напис на хресті. Йому виповнилося 85 і ні днем більше. Постати перед Богом в день свого земного народження – цього, мабуть-таки, треба заслужити.

В житті Семена Павловича були радість і смуток, щастя та печаль. Виростив з дружиною Галиною трьох дітей, посадив сад, збудував близько чотирьох десятків осель, з півсотні мурів звів. Сільський умілець своїми руками, розумом та вправністю спорудив три храми: у селі Прип’ять Шацького району, в селі Журавлине Старовижівського та в рідній Галиній Волі, де понад 16 років був церковним старостою. Дядько Семен, як до нього звикли з повагою звертатися односельчани, мав золоті руки, завжди був при ділі. Господь дарував йому силу, знання, час та енергію все довести до ладу, скрізь встигнути, зігріти теплом і затишком чималу родину. П’ятнадцять внуків і двадцять правнуків нині в скорботі схиляють голови біля рідної могилки. Калейдоскопом пробігають спомини, пригадуються прості батьківські розмови, мудрі поради.

Ще зовсім недавно по-господарськи оглядав кожний куточок рідного храму: чи все до ладу, чи скрізь порядок.

Пригадується, як вдвох з владикою Ніфонтом вибирали місце для будівництва Божого дому. Тоді Семен Павлович сказав: «З Божою поміччю збудуємо церкву у рідному селі…».

Провести в останню путь дядька Семена прийшли односельці, велика родина, друзі і сусіди. Крізь сльози лине тиха молитва. Життя, як свічечка, згасало. Тяжка хвороба повільно відбирала силу. Та Семен Павлович не нарікав: лиш просив прощення у Бога, каявся, причащався і молився. Ввечері 8 вересня прот. Богдан Єфімук, настоятель храму, відслужив заупокійну літію. В день похорону відспівали покійного в  рідному храмі благочинний Кримненської округи прот. Сергій Никонюк, що 15 років був настоятелем галиновільського храму, прот.Тарасій Ладецький з Луцька, отрий передав співчуття родині покійного від владики Ніфонта, та настоятель прот.Богдан Єфімук. Світла ж пам’ять про великого майстра житиме вічно, бо й він воістину мав у своєму серці те, що не вмирає- віру у вічне життя.

 

Надія Міндер

DSC_0707DSC_0702

This entry was posted in Без рубрики. Bookmark the permalink.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

a a a

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>