«47 років після школи: зустріч на яку хочеться не йти, а летіти!»

Изображение 325 По завершенню Петрівського посту в Кримному наступає «пора побачень з юністю», як жартома її називають самі кримненчани. Саме в цей період, зустрічаються ті, хто закінчив школу п’ять, десять, двадцять, тридцять… років тому.   Цьогоріч відкривали «сезон» випускники зі 47-річним стажем, і вже традиційно – з подячної молитви в Михайлівському храмі.

В білих відпрасованих сорочках, щонайкращих сукнях і з живинкою в очах – вони, як півстоліття тому, знову зібралися класом. Кожному є що розповісти, є чим поділитися, що пригадати. Зустрілися на порозі церкви. Передусім – попрохати в Бога здоров’я для живих та пам’янути померлих однокласників.

Роки шкільної дружби, безумовно, найкращі роки. Радий, що не згас вогник живого приятельського спілкування, попри такий солідний хронометраж. Щасливий від того, що ваша зустріч розпочалася з молитви за друзів, однокласників, вчителів. В далеких 60-х, коли ви закінчували школу, прийти на подячний молебень в храм – було щось з області нереального. Та сьогодні, ви тут, і це є свідченням, що іскру віри, котру в вас вложили батьки, ніщо і ніхто не зуміли погасити!» – звернувся до учасників зустрічі по завершенню молебню прот. Сергій Никонюк.

Опісля випускники довгенько фотографувалися на фоні церкви, приміщення старої школи. Раділи, сміялися, згадували.

Класи в нас були ого-го! Не те що тепер, в кожному за тридцять чоловік – розповідає Степан Чикун. –А всього нас було 31 учень, правда, дожити до цієї зустрічі судилося не всім. Десять померло. Царство їм небесне! Двоє -в Росії ,не змогли дістатися, чи з то особистих причин, чи ще щось. А так зібралися всі: зі Старої Вижви, Ковеля, Луцька навіть Києва однокласники приїхали. 47 років після школи – зустріч на яку хочеться не йти, а летіти! Діти виросли, внуки вже школярі, звісно у кожного свої турботи, як не як, але трохи по – іншому дивишся на життя, розумієш , що спілкування, зустріч зі своїми товаришами, людьми яких поважаєш, любиш – ось дійсно головне.

З вчителів, хто навчав цей випуск, в живих лишилося – на пальцях однієї руки порахувати. Тим не менше випускники мали можливість поспілкуватися із першою вчителькою Тетяною Петрівною Дудкою. Так склалась життєва доля, що 86- річна жінка змушена зігрівати самотність в стінах місцевого будинку престарілих. Якою ж хвилюючою була зустріч! Колишня вчителька довго вдивлялася в такі знайомі, проте підмальовані роками обличчя, і майже безпомилково впізнавала в них своїх школяриків. А потім були чудові години спогадів з солодкого дитинства, юності, багато жартів, зізнання: хто кому подобався і симпатизував.

А наступного дня продовжили зустріч в тому ж форматі. По обіді, після Богослужіння в Михайлівському храмі, знову зібралися, аби, як півстоліття тому, гарно провести недільний день в колі шкільних товаришів.

Наталія Гурська

Изображение 339Изображение 322Изображение 355

This entry was posted in Без рубрики. Bookmark the permalink.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

a a a

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>