Про що розповідають дзвони Михайлівського храму

Гучно скликає святковий дзвін кримненська громаду до церкви. Одними з перших на цвинтар ступає гурт бабусь з Песьки Це народна назва однієї чи з не найвіддаленіших вулиць в Кримному. Жіночки з палицями ідуть завзято, на службу Божу – без запізнень, хоч годинник звіряй.

– О як, дзвонять, ніде по селах так не почуєш! – мимоволі стаю свідком їхньої розмови.

Дійсно передзвін в Михайлівському храмі особливий. В першу чергу, мабуть, тим, що рідний. І в мене він завжди чомусь асоціюється з Пасхальним торжеством, а ще Михайлівським празником. Навіть тоді він на фоні спохмурнілого неба лине святково. До слова, цьогоріч з благословення владики Володимира, аби підкреслити велич ювілейного торжества з дзвінниці храму протягом трьох днів лунатиме Пасхальний благовіст.

Нас малих на Великдень манило на дзвіницю. Там старші хлопчаки на все село вправлялися в дзвонарстві, та нас туди не пускали. І лише згодом, десятків отак уже через два, нездійсненне бажання дитинства в мить збулося. Відкривається віконниця – і село як на долоні, хто там був зі мною погодиться. Найгарніший краєвид! Ось і дзвони. Один великий такий, густо вкритий написами. З перших фраз зрозуміло: іменний, мабуть подарунок. Так і є. Великими вилитими літерами вказано прізвище мецената та його родини. Це Іван Шава, а нижче- й рік такого благодійного жесту- 1938(?)

Та, як стверджує корінний кримненчанин Клим Зинюк, на дзвонах, мало б бути дещо інше ім’я. Чоловік добре пам’ятає ту далеку історію і охоче поділився всіма подробицями.

- Мій батько товаришував з тим самим Іваном Шавою. Обоє завзяті пасічники. Шава Іван був в Заллюті в приймаках, пристав до Гоцків. Та мабуть, не поладнали в сім’ї з молодим зятем. І він вже хотів було кидати. Але там дід був, вельми любив його, каже: «Я тебе Івасю нікуди не пущу. Ми будемо з тобою жити!” Так лишився Іван в приймаках. Та через деякий час дід тяжко захворів. Покликав зятя тай каже: мовляв так і так, буду вмирати. Старий зізнався, що в кузні захована трубка, загнута в два кінці. А там – червінці. Іван швидко знайшов заощадження й заходився лікувати свого благодійника. Дід через певний час одужав й став питатися за свій скарб.  Каже до зятя: «Ти мені був такий милий бо ж як ясне сонце, а зараз такий темний як ніч! Ну,  коли не віддаєш, то зроби якусь пам’ять для церкви іменну». Оце той зять, Іван Шава, й купив дзвони для нашого храму, але на них вже своє ім’я вказав.

85 річний Клим Зинюк ще пам’ятає, як привезли дзвони до храму, як їх втягували на дзвіницю. Каже, завжди манило дізнатися більше про історію своєї церкви. З дитинства полюбляв слухати різні розповіді й оповідки від старого сільського дяка Омеляна. Чоловік стверджує, що в підвалі 150-літньої церкви є схованка з запискою. В ній – подробиці зведення святині: ім’я майстрів, точна дата початку будівництва і його завершення.

З благословення благочинного Кримненської округи, настоятеля Михайлівського храму прот. Сергія Никонюка проводились окремі пошукові роботи. Та це  вже ціла окрема історія…

Наталія Гурська

DSC_1354DSC_1355

This entry was posted in Без рубрики. Bookmark the permalink.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

a a a

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>