Із записника паломниці

З Почаївської Лаври повернулися учасники третього Міжнародного пішого Хресного ходу. Зміцнілі духом та вірою емоційно розповідають про побачене та пережите під час одинадцятиденного паломництва. Нотатками зі свого подорожнього записника ділиться прочанка з Дубечного Іванна Мазур.«Це був перший Хресний хід у моєму житті. Напередодні відчувались невелика тривога і вагання. Все-таки дорога неблизька.

Почалось моє паломництво з с. Буцинь, де вранці відслужили літургію і вирушили до м. Ковель. Люди йшли колоною,попереду якої несли великі ікони. Та у всіх був настільки піднесений настрій, що всі сумніви вмить розвіялись.

Під час ходи ми гуртом молилися, виконували православні піснеспіви, читали акафісти та звертались до святих угодників, щоб Господь через їх заступництво допоміг нам в дорозі. Погода була спекотною ,що звісно обтяжувало шлях, але віра і молитва завжди допомагали, навіть тоді ,коли здавалося сил зовсім немає.

Назустріч виходили люди і, стоячи на колінах, вітали Хресний хід. Вони приклонялися до ікон, бажали нам щасливої дороги, пригощали різними гостинцями. На все життя запам’ятаю їх очі: такі щирі та наповненні сльозами щастя.

Кожен день нас частували смачними сніданками ,обідами та вечерями. Чи то з далекої дороги, чи то від молитов та любові з якою вони готувались, ця їжа була по-особливому смачною. Ночували по-різному:то у добрих людей,які забирали до себе,і ставилися до нас як до рідних, то на пахучому сіні,то у будинку культури,то у храмі! Під час ходу ми знайомились з різними людьми: такими несхожими за культурою, звичками, але поєднані спільною метою та вірою, українцями, поляками, білорусами. Навіть, знаходили нових друзів.

Під час паломництва панувала особлива атмосфера. Святість, благодать. Важко навіть підібрати слова, щоб описати ці такі протилежні щоденним буденним турботам та проблемам відчуття. І ні одна погана думка не залишалась в голові. Та найхвилюючішим, звісно, був останній відрізок дороги. Хотілося якнайшвидше зайти до святині.

В Почаївській лаврі нас дуже гарно зустріли і покропили священною водичкою. Саме в цей день православна церква відзначала велике свято Почаївської ікони Божої Матері. Ми молилися на святковому богослужінні і ніяка фізична втома, а ні рани на обмуляних ногах не пересилять духовну радість, враження, що залишились в моєму серці! Я з нетерпінням чекатиму наступного року, щоб ще раз ступити на цю благодатну землю та пережити духовну піднесеність, котру мені подарував цей Хресний хід!».

This entry was posted in Без рубрики. Bookmark the permalink.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

a a a

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>