В Кримному облаштували й освятили “панське” джерело

14 травня на Приполовіння Пятидесятниці в Кримному було освячено джерело з високоякісною водою, що в ХІХ ст.. належало місцевому пану Турменку – упоряднику одного з маєтків графині Браницької.Після відправи в Михайлівському храмі та освячення води, благочинний Кримненської округи прот. Сергій Никонюк разом з хористами та прихожанами рушили на окраїну села в урочище Хутір (Панський), що поблизу Смолярів. Там на території колишнього панського маєтку ось вже сотні років бє з -під землі джерело з надзвичайно чистою і смачною водою. Нещодавно місцеві жителі почистили криничку та облагородили територію навколо.

«Якісною питною водою в наш час, на жаль, можуть смакувати далеко не всі. А тут такий подарунок від Бога! Тож сьогодні, коли згідно церковного уставу звершується мале водосвяття, випала слушна нагода освятити джерело. Від молитви вода стає цілющою. Тож люди хай приходять і п’ють на здоровя!» – радіє о. Сергій.

Лариса Шустваль, дитинство якої промайнуло на околиці панського маєтку, розповідає, що вода в криничці дійсно особлива: чиста-чиста, прозора, влітку – холодна, а взимку аж парує.

А от найстаріша хуторянка 91-а Тетяна Чикун не лише смакувала водою з панської криниці, але й «панськими» смородиною, аличою, сортовими яблуками, грушами. Подібні фрукти для кримненчан того часу були «заморськими». А пан був справжній селекціонер. Лишень біля хати ріс бузок семи сортів.

Власником маєтку на хуторі був пан Турменко. Згодом господарем чималого помістя, найкращої в селі хати, ставка, береги якого вимощені дубовими колодами, чималої бібліотеки став зять пана – Федір Григорук, начальник залізничної станції в Мизовому.

Тетяна Гаврилівна пригадує розповідь батька про «цукорню» (цукровий завод)в урочищі Потапова посадка, неподалік головної садиби. А про пана Григорука каже, що той був хорошим господарем, тримав чималу пасіку, а ще дуже любив дітей, хоч своїх Бог не дав.

З Панським Хутором в кримненчан-старожилів асоціюється чимало дивовижних речей. До прикладу, доріжка, вимощена кінськими зубами.

За однією з версій до цукроварні був дуже поганий доїзд, тому пан (котрий достеменно не відомо) вирішив зробити хорошу дорогу. І тут у пригоді стали рештки наполеонівської армії, котра в 1812 році під час відступу загинула в місцевих болотах Люди позвозили звідусіль кінські щелепи і розпочали роботу. Зуби клали коренями донизу, а зверху заливали бетоном. Так вийшла півкілометрова дорога шириною у десять метрів.

Зрешток колишньої доріжки, що збереглася від заводу, була викладена доріжка від будинку до ставка. На жаль, незвичайної дороги сьогодні й не помітиш – геть заросла травою. Частину її уже зруйнували, коли розорювали нові поля. Інші рештки невідомо де ділися.

Про те, що така доріжка була – факт беззаперечний.

У 1908 році в газеті “Волинь” була опублікована стаття “Музей при Ровенском обществе сельського хазяйства”. Заснування В статті перераховуються речі музею й особливо звертається увага на рідкісні екземпляри. Серед цього переліку й знаходимо згадку про “кусок мостовой, находившийся перед замком графов Браницьких, Ковельського уезда. Кусок этот сложен из конских зубов, скрапленных розовой композицией .

Частинка унікальної доріжки експонується в кримненському шкільному музеї. Ще один фрагмент незвичайної бруківки знаходиться фондах Волинського краєзнавчого музею.

Після війни помістя зазнало руйнування. Завод було знищено внаслідок поголовної евакуації. Але ще довго біля Потапової посадки стояв димохід як спогад про минулі роки. Щодо сімейства Григоруків, то в них не було дітей. Дружина рано померла. Свій маєток заповів служниці, яка його доглядала,а та передала усе майно племінниці Марії Білець, братовій дочці.

На сьогодні з усього панського майна мало що залишилось. Багато пам’яток згоріло під час пожежі. Це було 10 березня 2002 року. Тоді загинув і господар, чоловік Марії Петро. Жінка залишилися з дітьми та онуками гола-боса, у чому з хати вибігла. А від панської хати, зосталась тільки купа попелу.

Єдине, що не підвладне часу – дивовижні джерела: б’ють із землі як і сотні років тому та наповняють життєдайною силою кожного спраглого!

 Наталія Гурська

IMG_6628IMG_6629IMG_6639

This entry was posted in Без рубрики. Bookmark the permalink.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

a a a

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>