В Чевелі вшанували Богоматір

Храм, як і людина, має свій День народження. Ось уже 142 роки поспіль церква Різдва Пресвятої Богородиці, що у с. Чевель Старовижівського району, щиро відкриває двері для своїх прихожан. Здавалося б : хіба то вже так багато – 142 роки?!

Коли ж починаєш переосмислювати перекази старших людей, згадувати, скільки душевного тепла, сердечності, щирості Божої намагалися і намагаються вкладати в людські душі наші духовні наставники, скільки всього довелося нам разом пережити невеселого і радісного, скільком людям додалось віри, надії, любові, усвідомлюєш: таки багато!

У Чевелі на горбочку

Стоїть церква на видочку.

Біля неї, як ті квіти,

Сидять старші й ходять діти.

Ходять хлопці та дівчата –

Чевельськії соколята.

Храм Різдва Пресвятої Богородиці – свідок багатьох історичних подій села, яке нещодавно відсвяткувало свій престольний празник – Різдво Пресвятої Богородиці. Його православні відзначають 21. Цим святом розпочинається цикл найбільших Двунадесятих церковних свят у році.

На свято до храму зійшлося чимало людей, як односельчан так і з навколишніх сіл, не дивлячись на примхи погоди. Цвинтар, що біля церкви, зустрів своїх прихожан високим похмурим небом і величним церковним дзвоном. Світилась і сіяла святково прибрана церква. Запах ладану, живі квіти додавали особливої урочистості.

Святкування Різдва Богородиці в часі співпало із закінченням основних польових робіт. Тому люди мали змогу і бажання вирватися з виру мирських потреб і присвятили цей день молитві і прославлянню Бога.

З нагоди торжества на святкове богослужіння, яке очолив благочинний Кримненської округи о. Сергій Никонюк, завітало одинадцять священиків. Богородицю вшанували й дякували за зібраний урожай, адже вона є покровителькою землеробства. А ще Богородиці дякували як подательці всякого благополуччя, покривительці сім’ї та материнства.

І на небі, і на землі ми не самотні перед Богом. У нас є помічники і заступники. І перша з них – Пресвята Богородиця, яка захищає нас своїм покровом. А особливо рідне село, храм і його прихожан.

Моє село – це віра православна

І батюшка, що молиться за нас,

І церква, хоч маленька, але славна,

І прихожани, що приходять повсякчас .

Світлана Бринчук

img_2846img_2879img_2888img_2904

This entry was posted in Без рубрики. Bookmark the permalink.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

a a a

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>